прийняття обов'язків

1. прийняття на себе (відповідальності, обов'язків тощо)

2. присвоєння, захоплення

3. припущення, вихідні дані

- assumption of obligations прийняття обов'язків

- assumption of power захоплення влади

- on the assumption of за умови; припускаючи, що; виходячи з того, що

- to base one's assumption on smth. основувати припущення на тому, що

- we proceed from the assumption that... ми виходимо з того, що...

eng: reorganization

deu: Reorganisation f

повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача (прийняття) його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступникам. Основними формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення.

кадр. 1. праця; робота; служба; робота (за наймом); 2. зайнятість; 3. наймання; працевлаштування

1. виконання обов'язків, справи тощо; 2. службове й соціальне становище особи, яка має місце роботи; 3. прийняття кого-небудь на роботу за визначену оплату (remuneration)

═════════■═════════

casual employment нерегулярна зайнятість • випадкова зайнятість; contractual employment робота за контрактом; full employment повна зайнятість; full-time employment зайнятість на повний робочий день; gainful employment прибуткова зайнятість • дохідна зайнятість; irregular employment нерегулярна зайнятість; off-the-books employment незареєстрована зайнятість; partial employment часткова зайнятість; part-time employment зайнятість на неповний робочий день; permanent employment постійна зайнятість; probationary employment випробувальний термін; regular employment постійна зайнятість; seasonal employment сезонна зайнятість; secure employment забезпечена зайнятість; sessional employment зайнятість протягом навчального року; temporary employment тимчасова зайнятість

═════════□═════════

employment agency служба працевлаштування • агентство з найму; employment contract угода про найм • трудова угода; employment counselling порада щодо пошуку роботи; employment history послужний список • список місць роботи та посад; employment protection захист зайнятості; employment service служба зайнятості; employment rate рівень зайнятості; to discharge from employment звільняти/звільнити з роботи; to find employment шукати/знайти роботу; to get employment одержувати/одержати роботу • отримувати/отримати роботу; to obtain employment одержувати/одержати роботу • отримувати/отримати роботу; to provide employment забезпечувати/забезпечити роботою; to secure employment забезпечувати/забезпечити роботою; to seek employment шукати роботу; to take up employment приступати/приступити до служби • ставати/стати до роботи

employment¹:: job; employment²: unemployment¹

МОРАЛЬ (лат. moralis - моральний, від mores - звичаї) - духовно-культурний механізм регуляції поведінки особистості та соціальних груп за допомогою уявлень про належне, в яких узагальнені норми, цінності, зразки поведінки, принципи ставлення до інших індивідів та соціальних груп. Специфіка моральної свідомості формується за умов розкладу родоплемінного суспільства, виникнення складної системи опосередкованих зв'язків (політичних, економічних, соціальних та ін.), що прийшла на зміну безпосередньому характеру всіх стосунків людей у традиційній общині. Поява відносної свободи вибору, потреба в ситуаційній гнучкості поведінки й стосунків, відповідно до динамічних умов життя, робили чимдалі проблематичнішими збереження, культурну трансляцію і примноження досвіду безпосередньо моральнісного ставлення людини до людини, спільноти, природи, світу. В контексті критичного осмислення реальних звичаїв людей (що свідчило про руйнацію традиційних форм моральності) складається узагальнена система уявлень про чесноти, норми поведінки, основоположні закони колективного співіснування ("не убий", "не укради" та ін.) І. деальна система належного водночас постає як моральнісне добро, найвища самоцінність, що протистоїть моральнісному злу в реальній людській життєдіяльності. В цьому ракурсі М. співвідноситься з духовно-ідеальними основами права, релігії, мистецтва, філософії. Часткове коригування внутрішнього світу людини, її вчинків, масової поведінкової практики відбувається в разі особистісного прийняття вимог і настанов М. та відповідних вольових зусиль щодо їх здійснення. Намагання досягти доброчесності й праведності засобами зовнішнього тиску, без достатньої внутрішньої мотивації, вступають у протиріччя з ціннісним аспектом морального самоствердження людини, породжують "легальні", а не "моральні" вчинки (Кант). Регулятивні можливості М. зростають у міру розширення її суб'єктного горизонту. Формування вселюдського, універсального масштабу морального світосприйняття, вихід за межі групових, етнічних, національних інтересів до обріїв людства як єдиного цілого відкриває можливості для найбільш адекватного втілення суті моральності в процесі суб'єктивного творення цінностей М, Значне духовне випередження реальних можливостей життя й універсальне бачення належного ставлення до іншої людини, суспільства, природи концентрується в М. як ідеалі. Конкретно-чуттєве втілення тих чи тих сторін сукупного морального ідеалу подибуємо в міфології, релігійних та художніх образах Р. аціонально-логічне осмислення, узагальнення і обґрунтування понять, категорій моральної свідомості відбувається в етиці (див. нормативна етика). У цих процесах закріплюється й нагромаджується зміст моральнісного добра, тоді як у реальній життєдіяльності М. нерідко обмежується відносними, конкретно-історичними обмеженими вимогами щодо втілення можливого блага. Переважання відносного над абсолютним характерне для ідеологізоваяих моральних систем, хоча за певних умов подання абсолютного тут може бути досить вагомим (напр., ідеологія Просвітництва). Водночас не є гарантовано моральнісним навіть конкретно-історичний зміст узагальнених понять моральної свідомості (гідність, честь, обов'язок, справедливість), хоча в цілому такі форми оцінки і самооцінки мають непроминальне загально-культурне значення. Найбільша міра абсолютної значущості притаманна абстрактно сформульованим моральним законам і етичним принципам. Прагматичне спустошення морально-етичних ідеалів внаслідок надання переваги відносному призводить як до духовної деградації, так і до соціальної дестабілізації. Відмова ж од відносних допоміжних, компромісних рішень в світі реальних людських відносин веде до безнадійної мрійливості або змертвілого етичного ригоризму. Наявність відносно гуманних правил є кращою для соціуму як системи, ніж відсутність будь-яких. В кінці XX ст. істотне збагачення М. відбувалося шляхом осмислення й обґрунтування моральних принципів теорією справедливості, комунікативною етикою, що запроваджують в галузь моральної рефлексії дискурсивно-консенсуальні засади.